Чи можливо розповісти історію України за шістнадцять хвилин? Автори фільму стверджують, що так. Цього часу цілком достатньо, щоб дізнатися про найважливіші дати та події з минулого східного сусіда Польщі.

Коріння української державності сягає ІХ ст. Тоді, східнослов’янські племена та варяги норманського походження створили державне утворення під назвою Київська Русь, яке прийняло християнство у Х ст. Розвиток Русі зупинила монгольська навала в XIII столітті, і вона опинилася на периферії Європи. Сучасні українські землі протягом століть входили до складу різних держав. У XIV столітті належали до Великого князівства Литовського та Королівства Польського, а після Люблінської унії — до Речі Посполитої. Внаслідок Андрусівського перемир’я 1667 р., яким закінчилася польсько-російська війна, Україна була розділена між Річчю Посполитою та Росією. Після поділів Польщі наприкінці XVIII століття землі України увійшли також і до Австрійської імперії.

Уже в середні віки церква на цих землях розділилася на західну – католицьку, та східну – православну. У 1596 році частина православних священнослужителів уклала унію з католицькою церквою, тобто визнала папу головою своєї церкви, але зберегла власний обряд. Так утворилася греко-католицька церква. 

Спроби українців у ХХ столітті створити власну державність не увінчалися успіхом. Дві українські держави, що виникли внаслідок Першої світової війни — Українська Народна Республіка зі столицею в Києві та Західноукраїнська Народна Республіка зі столицею у Львові не змогли вистояти. Територію першої окупували більшовики і створили радянську Україну. Територію другої – поляки, тому що вважали її своєю і перемогли українців у 1919 році. Населення, яке проживало в Радянській Україні, зазнало репресій нечуваного масштабу. Внаслідок Голодомору 1932–1933 років загинуло від 4 до 6 мільйонів українців. Священнослужителів переслідували, храми руйнували. Після початку Другої світової війни українські націоналісти співпрацювали з Німеччиною в надії створити власну державу. Найбільш радикально налаштовані прагнули етнічно єдиної держави, тому в 1943–1945 рр. провели етнічні чистки на Волині та в Східній Галичині, убивши до 100 тис. поляків. У відповідь від рук польських партизанів було вбито кілька тисяч українців. Це найболючіша сторінка історії польсько-українських відносин, яку проросійська пропаганда охоче використовує у своїх цілях. Німецькі окупанти по відношенню до українського населення проводили репресії та переслідування.

Після закінчення Другої світової війни Україна опинилася в Радянському Союзі. Вона отримала суверенітет лише після розпаду СРСР у 1991 році. Польща була першою країною у світі, яка визнала незалежність України 2 грудня 1991 року. Молода українська держава обрала своїми національними кольорами синій і жовтий. Таким чином, йшлося про традиції Галицько-Волинського князівства та УНР.

Сучасна Україна має різноманітний національний склад. Національні меншини становлять понад 20 відсотків населення країни. За даними останнього перепису населення 2001 року, найчисленнішою групою є росіяни – понад 17 відсотків. Згідно з цими даними, лише в Криму, який Микита Хрущов передав СРСР у 1954 році, вони становили більшість (58,3 відсотки).

Незалежна Україна володіла одним із найбільших ядерних арсеналів у світі. У 1994 році в Будапешті було підписано меморандум, відповідно до якого Україна зобов’язалася передати ядерну зброю Росії. Натомість Росія, США та Велика Британія гарантували Україні територіальний суверенітет та безпеку її кордонів.

У незалежній Україні зіткнулися сильні російські впливи і прозахідні прагнення. Такий стан речей дав про себе знати під час виборів. Після сфальсифікованих для проросійського кандидата президентських виборів 2004 року українці вийшли на вулиці (Помаранчева революція). Як наслідок, відбулися повторні вибори, на яких переміг прозахідний кандидат Віктор Ющенко. Проте, вже на наступних виборах у 2010 році, переміг проросійський кандидат Віктор Янукович. Саме він, будучи президентом не підписав угоду про асоціацію з Євросоюзом у 2013 році. Це викликало хвилю протестів серед прихильників євроінтеграції (події отримали назву Революція Гідності). У результаті силового придушення демонстрацій загинуло понад сто людей, а чинний президент сховався в Росії. Щоб не дати Україні інтегруватися в ЄС і залишити її в зоні свого впливу, Росія у 2014 році анексувала Крим і напала на східні регіони України. З 24 лютого 2022 року ми спостерігаємо чергові етапи цієї агресії. Проте, всупереч російським уявленням і планам, ці дії викликали сильний опір і об’єднали українців та весь демократичний світ.

Запрошуємо до перегляду фільму.

Tłum. Roman Romantsov